Год назад, 1 августа 2024 года, в результате обмена обрели свободу 16 человек, содержавшихся в тюрьмах России и Беларуси — политзаключённых, а также иностранных граждан, захваченных «правоохранительными» органами диктаторов.

Сегодня, год спустя, мы хотим выразить самую глубокую и искреннюю благодарность всем тем, кто год назад помог обрести свободу узникам: правительствам Федеративной Республики Германия и Соединённых Штатов Америки, Норвегии, Польши, Словении, лидерам других европейских стран, политикам и общественным деятелям, благодаря совместной кропотливой работе которых этот обмен стал возможным.

Мы благодарим мэра города Кёльна Хенриетте Рекер за возможность снова собраться вместе.

Вместе с тем, мы должны констатировать — сегодня проблема судеб российских и белорусских политзаключённых стоит столь же остро, как и год назад. При этом мы не отделяем политических заключённых от других узников, ставших жертвами войны и агрессии — украинских военнопленных и украинских гражданских заложников. В войне против Украины российские власти на оккупированных территориях под видом «осуществления правосудия» берут гражданских заложников, а с военнопленными обращаются, как с заключёнными: судят и приговаривают к лагерным и тюремным срокам.

Полномасштабной агрессии против Украины предшествовали и в России, и в Беларуси войны правительств против гражданского общества, главным оружием в которой стали политические репрессии. Именно это стало важнейшей предпосылкой большой войны, развязанной Путиным при поддержке Лукашенко в Украине, и только новые волны репрессий делают возможным продолжение этой войны.

Поэтому, говоря о справедливом мире, нельзя забывать о российских и белорусских политзеках. Большинство из них можно назвать пленниками в этой войне.

При участии международных посредников и в ходе прямых российско-украинских переговоров удаётся добиваться обменов военнопленными. Но украинские гражданские заложники по-прежнему остаются в неволе. Недавно пришла радостная весть об освобождении нескольких десятков человек из белорусских застенков. Но число оказавшихся на свободе несопоставимо с количеством тех, кто всё ещё остаётся в заключении. Тысячи людей находятся в тюрьмах и лагерях России и Беларуси, на временно оккупированных территориях Украины, где людей держат в незаконных СИЗО, в лагерях и «на подвалах».

Год назад здесь, в Кёльне, мы надеялись, что наше освобождение не станет исключением, что освобождения, в том числе и такие же обмены, продолжатся, что будут спасены и другие жизни.

Однако за год мир сильно изменился. Систему международного сотрудничества, основанного на общих правилах и ценностях, на праве, на правах человека, теснит совсем другая система, базирующаяся прежде всего на «интересах» держав и на двусторонних «сделках». Эта система оставляет куда меньше места для людей — в том числе жертв войны и репрессий.

Усилия по освобождению политзаключённых не опираются на постоянное взаимодействие государств и их дипломатических представителей. Единичные «обмены» проходят спонтанно, начавшийся было процесс, основанный на многосторонних дипломатических усилиях, так и не нашёл своего продолжения.

Мы обращаемся к тем мировым лидерам, которые всё ещё разделяют ценности прав человека: не прекращайте борьбу за свободу политических заключённых, находящихся в плену у диктатур, усиливайте её, сохраняйте единство в этой борьбе. Мы призываем вас проявлять твёрдость и солидарность перед лицом общей опасности миру. Сегодня такая твёрдость и единство необходимы перед лицом общей угрозы, которую несут Путин и Лукашенко.

Мы призываем вас:

Политзаключённые в России и Беларуси оторваны от мира, лишены медицинской и правовой помощи. Что касается украинских военнопленных и гражданских заложников, то неизвестно даже их точное число; большинство из них содержатся в строгой изоляции, без какой-либо связи с внешним миром. Свидетельства освободившихся рисуют жуткую картину систематического применения к пленным и заложникам пыток, жестокого обращения, чудовищных условий содержания.

Справедливый мир — это не «мир любой ценой»; один из важнейших его критериев — «человеческое измерение».

Мы, граждане трёх стран: Украины, Беларуси и России, призываем вас требовать свободы для тех, кто в беде. Мы знаем: вы это можете. Освободить людей — значит спасти мир, в котором есть место надежде.

Олег Орлов, освобождённый политзаключённый

Владимир Кара-Мурза, освобождённый политзаключённый

Андрей Пивоваров, освобождённый политзаключённый

Герман Мойжес, освобождённый политзаключённый

Александра Скочиленко, освобождённый политзаключённый

Ксения Фадеева, освобождённый политзаключённый

Демури Воронин, освобождённый политзаключённый

Кевин Лик, освобождённый политзаключённый

Вадим Останин, освобождённый политзаключённый

Леонид Судаленко, белорусский правозащитник, Правозащитный центр «Весна», бывший политзаключённый

Люсиена Зинойкина, жена украинского гражданского заключённого Константина Зинойкина

1 серпня 2024 року, рівно рік тому, в результаті обміну було звільнено 16 осіб — політв'язнів та іноземних громадян, які перебувають у полоні диктаторських «правоохоронних» органів у Росії та Білорусі.

Сьогодні ми висловлюємо нашу найглибшу та найщирішу вдячність усім, хто сприяв цій свободі: урядам Федеративної Республіки Німеччина та Сполучених Штатів Америки, Норвегії, Польщі, Словенії, лідерам інших європейських країн, політикам та громадським діячам, чия колективна, кропітка праця зробила цей обмін можливим. Ми також дякуємо меру Кельна Генрієтті Рекер за можливість зібратися тут знову.

Разом з тим, проблема російських та білоруських політв'язнів сьогодні залишається такою ж гострою, як і рік тому. Ми не відокремлюємо політв'язнів від інших жертв війни та агресії, зокрема українських військовополонених та українських цивільних в'язнів, захоплених на окупованих територіях за підозрою у нелояльності до окупантів. У війні проти України російська влада ставиться до військовополонених як до звичайних злочинців, піддаючи їх судам і засуджуючи до табірних і тюремних термінів.

Повномасштабній агресії проти України передувала війна, яку уряди Росії та Білорусі вели проти власних громадянських суспільств, використовуючи політичні репресії як основну зброю. Це внутрішнє придушення стало вирішальною передумовою для широкомасштабної війни, розв'язаної Путіним за підтримки Лукашенка в Україні, і лише триваючі хвилі репресій уможливлюють її продовження.

Тому в дискусіях про справедливий мир ми ніколи не повинні забувати про російських і білоруських політв'язнів. Дійсно, більшість із них справді є полоненими цієї війни.

У той час як міжнародні посередники та прямі російсько-українські переговори сприяли обміну військовополоненими, незаконно затримані та викрадені українські цивільні в'язні залишаються в полоні. Хоча останнім часом з'явилися позитивні новини щодо звільнення кількох десятків осіб з білоруських в'язниць, це число непорівнянне з тисячами, які залишаються в ув'язненні. Тисячі людей утримуються у в'язницях і таборах по всій Росії та Білорусі, а також у незаконних центрах утримання, таборах і «підвалах» на тимчасово окупованих територіях України.

Рік тому тут, у Кельні, ми сподівалися, що наш реліз не стане поодиноким винятком, а скоріше початком подальших релізів, включаючи подальші обміни, що врятує набагато більше життів. Однак за останній рік світ суттєво змінився. Система міжнародного співробітництва, заснована на спільних правилах, цінностях, праві та правах людини, витісняється альтернативою, заснованою насамперед на власному досвіді — служінні «інтересам» потужних держав та двосторонніх «угод».

Ця нова парадигма пропонує значно менше місця для окремих осіб, включаючи жертв війни та репресій. Зусилля зі звільнення політичних в'язнів більше не керуються послідовною співпрацею з державами чи дипломатичними каналами. Натомість ізольовані «обміни» відбуваються спонтанно, а вирішальний процес, ініційований багатосторонніми дипломатичними зусиллями, не був тривалим.

Ми звертаємося до тих світових лідерів, які досі відстоюють цінності прав людини: не припиняйте боротьбу за свободу політичних в'язнів, які утримуються диктаторськими режимами; активізуйте свої зусилля та зберігайте єдність у цій боротьбі.

Ми закликаємо вас продемонструвати непохитну твердість і солідарність перед обличчям глобальної спільної небезпеки. Сьогодні така рішучість і єдність є критично необхідними проти спільної загрози з боку Путіна та Лукашенка.

Ми впевнені, що на будь-яких переговорах з Росією та Білоруссю чи їхніми представниками звільнення політичних в'язнів, у тому числі полонених громадян України, має бути серед абсолютних найвищих пріоритетів.

Коли це можливо, ми благаємо вас згадувати імена в'язнів у промовах, інтерв'ю та резолюціях. Для них це життєво важливий захист, надія та моральна підтримка; для влади це потужний сигнал: «Ми пам'ятаємо».

Політичні ув'язнені в Росії та Білорусі повністю відрізані від світу, позбавлені необхідної медичної та юридичної допомоги. Для українських військовополонених та цивільних полонених навіть їхня точна кількість невідома; більшість з них утримуються в суворій ізоляції, без будь-яких контактів з навколишнім світом. Свідчення тих, кого звільнили, малюють жахливу картину систематичних тортур, жорстокого поводження та жахливих умов тримання під вартою.

Поки ці в'язні не будуть звільнені, необхідно прорватися через цю ізоляцію, припинити тортури та жорстоке поводження, покращити умови життя, забезпечити безперешкодний доступ до адвокатів, надавати медичну допомогу. Життя тих, хто перебуває під владою диктатур, можуть бути врятовані завдяки пильній увазі громадськості та відданим зусиллям лідерів демократичних країн.

Дискусії про майбутнє, про «сталий мир», про відновлення відносин чи зняття санкцій неможливі доти, доки люди, взяті заручниками загарбниками за свої переконання, свободу слова та мирний протест, залишаються в ув'язненні. Свобода в'язнів — це не просто жест доброї волі; це неодмінна умова будь-якої справжньої нормалізації. Справедливий світ — це не світ «за будь-яку ціну»; одним з найважливіших критеріїв має бути «людський вимір».

Ми, громадяни трьох країн — України, Білорусі та Росії — стоїмо сьогодні перед вами не лише з вдячністю за минулі дії, але й з терміновим закликом до продовження, рішучого лідерства. Доля тисяч людей висить на волосині, а на карту поставлені самі принципи справедливості та людської гідності, які визначають західний світ. Ми твердо віримо, що ваша непохитна відданість може переломити ситуацію та принести надію там, де зараз є відчай.

Ми закликаємо вас подвоїти свої зусилля та зберегти непохитну єдність у відстоюванні свободи всіх політичних в'язнів, які утримуються автократичними режимами, особливо в Росії та Білорусі.

Ми закликаємо вас забезпечити, щоб звільнення політичних в'язнів, включно з усіма полоненими громадянами України, залишалося абсолютним і не підлягало обговоренню пріоритетом у кожній дипломатичній взаємодії та переговорах з Росією та Білоруссю.

Ми благаємо вас послідовно і публічно згадувати імена цих в'язнів у промовах, інтерв'ю та міжнародних резолюціях, даючи зрозуміти, що вони не забуті.

Ми закликаємо до негайних та узгоджених дій для подолання ізоляції ув'язнених, припинення тортур та жорстокого поводження, забезпечення гуманних умов життя та забезпечення безперешкодного доступу до законного представництва та медичної допомоги для всіх затриманих.

Ми наголошуємо, що свобода всіх несправедливо ув'язнених осіб є не поступкою, а фундаментальною передумовою будь-якої значущої нормалізації відносин і встановлення справедливого і тривалого миру.

Звільнити цих людей означає відстоювати цінності, які ми поділяємо, і захищати майбутнє, в якому справді може процвітати надія. Ми впевнені, що ви володієте моральною ясністю та колективною силою, щоб втілити це в реальність.

Олег Орлов, Звільнений політв'язень

Володимир Кара-Мурза, Звільнений політв'язень

Андрій Пивоваров, Звільнений політв'язень

Герман Мойжес, Звільнений політв'язень

Олександра Скочиленко, Звільнений політв'язень

Ксенія Фадєєва, Звільнений політв'язень

Демурі Воронін, Звільнений політв'язень

Кевін Лік, Звільнений політв'язень

Вадим Останін, Звільнений політв'язень

Леонід Судаленко, Білоруська правозахисниця, правозахисниця Правозахисного центру "Вясна", колишня політв'язня

Люсена Зінойкіна, дружина українського цивільного полоненого Костянтина Зінойкіна

Год таму, 1 жніўня 2024 года, у выніку абмену атрымалі свабоду 16 чалавек, якія ўтрымліваліся ў турмах Расіі і Беларусі — палітвязні, а таксама замежныя грамадзяне, захопленыя «праваахоўнымі» органамі дыктатарскіх рэжымаў.

Сёння, праз год, мы жадаем выказаць найглыбейшую і найшчырую ўдзячнасць усім, хто тады дапамог вярнуць волю зняволеным: урадам Федэратыўнай Рэспублікі Германія, Злучаных Штатаў Амерыкі, Нарвегіі, Польшчы, Славеніі, лідарам іншых еўрапейскіх краін, палітыкам і грамадскім дзеячам, дзякуючы сумеснай карпатлівай працы якіх гэты абмен стаў магчымым.

Мы дзякуем мэру горада Кёльн Генрыетэ Рэкер за магчымасць зноў сабрацца разам.

У той жа час мы вымушаныя канстатаваць: праблема лёсу расійскіх і беларускіх палітвязняў сёння такая ж вострая, як і год таму. Пры гэтым мы не аддзяляем палітычных зняволеных ад іншых ахвяр вайны і агрэсіі — украінскіх ваеннапалонных і грамадзянскіх закладнікаў, захопленых на часова акупаваных тэрыторыях за падазрэнне ў нелаяльнасці да акупацыйных уладаў. Падчас вайны супраць Украіны расійская ўлада ставіцца да ваеннапалонных як да асуджаных: іх судзяць і асуджаюць на тэрміны зняволення ў лагерах і турмах.

Поўнамаштабнай агрэсіі супраць Украіны папярэднічалі ў Расіі і Беларусі войны ўрадаў супраць грамадзянскай супольнасці, галоўнай зброяй у якіх сталі палітычныя рэпрэсіі. Менавіта гэта стала найважнейшай перадумовай вялікай вайны, развязанай Пуціным пры падтрымцы Лукашэнкі, і менавіта новыя хвалі рэпрэсій дазваляюць гэтай вайне працягвацца.

Таму, калі мы кажам пра справядлівы мір, нельга забываць пра расійскіх і беларускіх палітвязняў. Большасць з іх можна лічыць палоннымі гэтай вайны.

З удзелам міжнародных пасярэднікаў і падчас прамых расійска-ўкраінскіх перамоваў удаецца дамагацца абменаў ваеннапалоннымі. Але незаконна затрыманыя і выкрадзеныя ўкраінскія грамадзяне па-ранейшаму застаюцца ў палоне.

Нядаўна прыйшла радасная вестка пра вызваленне некалькіх дзясяткаў чалавек з беларускіх турмаў. Але колькасць тых, хто вярнуўся на волю, несувымерная з тымі, хто ўсё яшчэ за кратамі. Тысячы людзей знаходзяцца ў турмах і лагерах Расіі і Беларусі, на часова акупаваных тэрыторыях Украіны, дзе людзей утрымліваюць у незаконных СІЗА, лагерах і «падвалах».

Год таму тут, у Кёльне, мы спадзяваліся, што наша вызваленне не стане выключэннем, што вызваленні, у тым ліку і праз абмены, будуць працягвацца, што будуць уратаваныя іншыя жыцці.

Але за год свет моцна змяніўся. Сістэма міжнароднага супрацоўніцтва, заснаваная на агульных правілах і каштоўнасцях, на праве і правах чалавека, выцясняецца зусім іншай сістэмай — той, што грунтуецца пераважна на «інтарэсах» дзяржаў і двухбаковых «пагадненнях». У такой сістэме застаецца значна менш месца для людзей — у тым ліку для ахвяр вайны і рэпрэсій.

Намаганні па вызваленні палітычных вязняў не заснаваныя на пастаянным узаемадзеянні дзяржаў і іх дыпламатычных прадстаўнікоў. Адзінкавыя «абмены» адбываюцца спантанна, працэс, які быў запушчаны як шматбаковая дыпламатычная ініцыятыва, так і не атрымаў развіцця.

Мы звяртаемся да тых сусветных лідараў, якія ўсё яшчэ падзяляюць каштоўнасці правоў чалавека: не спыняйце барацьбу за свабоду палітвязняў, што знаходзяцца ў палоне ў дыктатураў. Узмацняйце яе. Захоўвайце адзінства ў гэтай барацьбе.

Мы заклікаем вас праяўляць цвёрдасць і салідарнасць перад агульнай пагрозай міру. Менавіта такая цвёрдасць і адзінства сёння неабходныя ва ўмовах пагрозы, якую нясуць Пуцін і Лукашэнка.

Мы ўпэўненыя, што на любых перамовах з Расіяй і Беларуссю, альбо з іх прадстаўнікамі, пытанне аб вызваленні палітычных зняволеных, уключаючы выкрадзеных грамадзян Украіны, павінна быць сярод найвышэйшых прыярытэтаў.

Пры кожнай магчымасці называйце імёны вязняў — у прамовах, інтэрв’ю, рэзалюцыях. Для іх гэта — абарона, надзея, маральная падтрымка; для уладаў — сігнал: «Мы памятаем».

Палітычнi зняволеныя ў Расіі і Беларусі адарваныя ад свету, пазбаўленыя медыцынскай і прававой дапамогі. Што датычыць украінскіх ваеннапалонных і грамадзянскіх закладнікаў — дакладная колькасць нават невядомая; большасць з іх утрымліваецца ў строгай ізаляцыі, без сувязі з вонкавым светам. Сведчанні тых, хто быў вызвалены, малююць жудасную карціну сістэматычнага катавання, жорсткага абыходжання, нялюдскіх умоваў утрымання.

Пакуль вязні не атрымалі волі, важна дамагацца прарыву гэтай глухой ізаляцыі, спынення катаванняў і жорсткага абыходжання, паляпшэння ўмоваў жыцця, бесперашкоднага доступу адвакатаў, забеспячэння медыцынскай дапамогі. Жыцці вязняў дыктатур могуць быць уратаваныя дзякуючы пільнай увазе грамадства і намаганням лідараў дэмакратычных краін.

Размовы пра будучыню, пра «ўстойлівы мір», пра аднаўленне адносінаў або зняцце санкцый немагчымыя, пакуль у турмах застаюцца людзі, пасаджаныя за перакананні, за слова, за мірны пратэст, альбо захопленыя акупацыйнымі сіламі як закладнікі. Свабода вязняў — не жэст добрай волі, а неабходная ўмова любой нармалізацыі.

Справядлівы мір — гэта не «мір любой цаной»; адзін з галоўных яго крытэраў — чалавечы вымярэнне.

Мы, грамадзяне трох краін — Украіны, Беларусі і Расіі — заклікаем вас патрабаваць свабоды для тых, хто ў бядзе. Мы ведаем: вы здольныя гэта зрабіць. Вызваліць людзей — значыць уратаваць свет, у якім ёсць месца надзеі.

Алег Арлоў, вызвалены палітвязень

Уладзімір Кара-Мурза, вызвалены палітвязень

Андрэй Півовараў, вызвалены палітвязень

Герман Мойжэс, вызвалены палітвязень

Аляксандра Скачыленка, вызваленая палітзняволеная

Ксенія Фадзеева, вызваленая палітзняволеная

Дземуры Варонін, вызвалены палітвязень

Кевін Лік, вызвалены палітвязень

Вадзім Астанін, вызвалены палітвязень

Леанід Судаленка, беларускі праваабаронца, Праваабарончы цэнтр «Вясна», былы палітвязень

Люсіяна Зінойкіна, жонка ўкраінскага грамадзянскага зняволенага Канстанціна Зінойкіна

On 1 August 2024, exactly one year ago, 16 individuals — political prisoners and foreign citizens held captive by dictatorial ‘law enforcement’ agencies in Russia and Belarus — were freed through an exchange.

Today, we extend our deepest and most sincere gratitude to all who facilitated this freedom: the governments of the Federal Republic of Germany and the United States of America, Norway, Poland, Slovenia, leaders of other European countries, politicians, and public figures, whose collective, painstaking work made this exchange possible. We also thank the Mayor of Cologne, Henriette Reker, for the opportunity to convene here again.

However, the problem of Russian and Belarusian political prisoners remains as acute today as it was a year ago. We do not separate political prisoners from other victims of war and aggression, including Ukrainian prisoners of war and Ukrainian civilian prisoners seized in occupied territories on suspicion of disloyalty to the occupiers. In the war against Ukraine, Russian authorities treat prisoners of war as common criminals, subjecting them to trials and sentencing them to camp and prison terms.

The full-scale aggression against Ukraine was preceded by a war waged by the governments of Russia and Belarus against their own civil societies, using political repression as their primary weapon. This internal suppression served as the crucial prerequisite for the large-scale war unleashed by Putin with Lukashenko’s support in Ukraine, and only ongoing waves of repression enable its continuation.

Therefore, in discussions about a just peace, we must never forget about Russian and Belarusian political prisoners. Indeed, most of them are truly prisoners of this war.

While international mediators and direct Russian–Ukrainian negotiations have facilitated exchanges of prisoners of war, illegally detained and kidnapped Ukrainian civilian prisoners remain in captivity. Though there has been recent positive news regarding the release of several dozen individuals from Belarusian prisons, this number is incomparable to the thousands who remain imprisoned. Thousands are held in prisons and camps across Russia and Belarus, and in illegal detention centers, camps, and ‘basements’ within the temporarily occupied territories of Ukraine.

A year ago, here in Cologne, we hoped our release would not be an isolated exception, but rather the beginning of continued releases, including further exchanges, saving many more lives.

However, the world has changed significantly over the past year. The system of international cooperation based on common rules and values, on law and human rights, is being supplanted by a completely different system based primarily on the ‘interests’ of powerful states and bilateral ‘deals’. This system leaves much less room for people — including victims of war and repression.

Efforts to free political prisoners are no longer driven by consistent state cooperation or diplomatic channels. Instead, isolated ‘exchanges’ occur spontaneously, and the crucial process initiated through multilateral diplomatic efforts has not been sustained.

We appeal to those world leaders who still uphold human rights values: do not cease fighting for the freedom of political prisoners held by dictatorial regimes; intensify your efforts and maintain unity in this struggle.

We urge you to demonstrate unwavering firmness and solidarity in the face of a global common danger. Today, such resolve and unity are critically necessary against the shared threat posed by Putin and Lukashenko.

We are confident that in any negotiations with Russia and Belarus or their representatives, the release of political prisoners, including captured Ukrainian citizens, must be among the absolute highest priorities.

Whenever possible, we implore you to mention the names of prisoners in speeches, interviews, and resolutions. For them, this offers vital protection, hope, and moral support; for the authorities, it serves as a powerful signal: “We remember.”

Political prisoners in Russia and Belarus are completely cut off from the world, deprived of essential medical and legal assistance. For Ukrainian prisoners of war and civilian prisoners, even their exact numbers are unknown; most are held in strict isolation, without any contact with the outside world. Testimonies from those who have been released paint a horrific picture of systematic torture, cruel treatment, and appalling conditions of detention.

Until these prisoners are freed, it is imperative to break through this isolation, halt torture and cruel treatment, improve living conditions, ensure unhindered access to lawyers, and provide medical care. The lives of those held by dictatorships can be saved through the close attention of the public and the dedicated efforts of leaders in democratic countries.

Discussions about the future, about a ‘sustainable peace’, about restoring relations, or lifting sanctions are impossible as long as individuals taken hostage by the invaders for their beliefs, free speech, and peaceful protest remain imprisoned. Freedom for these prisoners is not a mere gesture of goodwill — it is a fundamental prerequisite for any meaningful normalization and for the establishment of a just and lasting peace.

A just world is not a world “at any cost”; one of its most important criteria must be the “human dimension.”

We, the citizens of three countries — Ukraine, Belarus, and Russia — stand before you today not only with gratitude for past actions but with an urgent plea for continued, decisive leadership. The fate of thousands hangs in the balance, and the very principles of justice and human dignity, which define the Western world, are at stake. We firmly believe that your unwavering commitment can turn the tide and bring hope where currently there is despair.

Oleg Orlov freed political prisoner

Vladimir Kara-Murza freed political prisoner

Andrei Pivovarov freed political prisoner

German Moyzhes freed political prisoner

Aleksandra Skochilenko freed political prisoner

Ksenia Fadeeva freed political prisoner

Demuri Voronin freed political prisoner

Kevin Lick freed political prisoner

Vadim Ostanin freed political prisoner

Leonid Sudalenko Belarusian human rights activist, Human Rights Center “Viasna”, former political prisoner

Liussiena Zinoykina wife of Ukrainian civilian prisoner Kostiantyn Zinoykin

Am 1. August 2024, also vor genau einem Jahr, wurden 16 Personen — politische Gefangene und ausländische Staatsbürger, die von diktatorischen "Strafverfolgungsbehörden" in Russland und Belarus gefangen gehalten wurden — durch einen Austausch freigelassen.

Heute sprechen wir allen, die diese Freiheit ermöglicht haben, unseren tiefsten und aufrichtigsten Dank aus: den Regierungen der Bundesrepublik Deutschland und der Vereinigten Staaten von Amerika, Norwegen, Polen, Slowenien, den Staats- und Regierungschefs anderer europäischer Länder, Politikern und Persönlichkeiten des öffentlichen Lebens, die diesen Austausch durch ihre gemeinsame und sorgfältige Arbeit möglich gemacht haben. Wir danken auch der Oberbürgermeisterin der Stadt Köln, Henriette Reker, für die Möglichkeit, wieder hier zu tagen.

Das Problem der russischen und belarussischen politischen Gefangenen ist jedoch heute genauso akut wie vor einem Jahr. Wir trennen die politischen Gefangenen nicht von den anderen Opfern von Krieg und Aggression, einschließlich der ukrainischen Kriegsgefangenen und der ukrainischen Zivilgefangenen, die in den besetzten Gebieten wegen des Verdachts der Illoyalität gegenüber den Besatzern festgenommen wurden. Im Krieg gegen die Ukraine behandeln die russischen Behörden Kriegsgefangene wie gewöhnliche Kriminelle, stellen sie vor Gericht und verurteilen sie zu Lager- und Haftstrafen.

Der groß angelegten Aggression gegen die Ukraine ging ein Krieg voraus, den die Regierungen Russlands und Weißrusslands gegen ihre eigenen Zivilgesellschaften führten, wobei sie politische Repression als Hauptwaffe einsetzten. Diese innere Unterdrückung war die entscheidende Voraussetzung für den groß angelegten Krieg, den Putin mit Unterstützung Lukaschenkos in der Ukraine entfesselt hatte, und nur die anhaltenden Repressionswellen ermöglichen seine Fortsetzung.

Deshalb dürfen wir in den Diskussionen über einen gerechten Frieden niemals die russischen und belarussischen politischen Gefangenen vergessen. In der Tat sind die meisten von ihnen wirklich Gefangene dieses Krieges.

Während internationale Vermittler und direkte russisch-ukrainische Verhandlungen den Austausch von Kriegsgefangenen erleichtert haben, befinden sich illegal inhaftierte und entführte ukrainische Zivilgefangene weiterhin in Gefangenschaft. Obwohl es in letzter Zeit positive Nachrichten über die Freilassung von mehreren Dutzend Personen aus belarussischen Gefängnissen gab, ist diese Zahl nicht vergleichbar mit den Tausenden, die noch inhaftiert sind. Tausende werden in Gefängnissen und Lagern in ganz Russland und Belarus sowie in illegalen Haftanstalten, Lagern und "Kellern" in den vorübergehend besetzten Gebieten der Ukraine festgehalten.

Vor einem Jahr hofften wir hier in Köln, dass unsere Freilassung keine isolierte Ausnahme sein würde, sondern der Beginn weiterer Freilassungen, einschließlich weiterer Austausche, die viele weitere Leben retten würden. Im vergangenen Jahr hat sich die Welt jedoch stark verändert. Das System der internationalen Zusammenarbeit, das auf gemeinsamen Regeln, Werten, Gesetzen und Menschenrechten basiert, wird durch eine Alternative ersetzt, die in erster Linie auf dem Selbst beruht und den "Interessen" mächtiger Staaten und bilateralen "Vereinbarungen" dient. Dieses neue Paradigma bietet deutlich weniger Raum für Individuen, auch für Opfer von Krieg und Repression.

Die Bemühungen um die Freilassung politischer Gefangener werden nicht mehr von konsequenter staatlicher Zusammenarbeit oder diplomatischen Kanälen getragen. Stattdessen kommt es spontan zu isolierten "Austauschen", und der entscheidende Prozess, der durch multilaterale diplomatische Bemühungen eingeleitet wurde, wurde nicht aufrechterhalten.

Wir fordern Sie auf, Ihre Anstrengungen zu verdoppeln und unnachgiebig geschlossen für die Freiheit aller politischen Gefangenen einzutreten, die von autokratischen Regimen festgehalten werden, insbesondere in Russland und Belarus.

Wir fordern Sie auf, dafür zu sorgen, dass die Freilassung politischer Gefangener, einschließlich aller gefangenen ukrainischen Staatsbürger, bei jedem diplomatischen Engagement und jeder Verhandlung mit Russland und Belarus eine absolute und nicht verhandelbare Priorität bleibt.

Wir flehen Sie an, die Namen dieser Gefangenen in Reden, Interviews und internationalen Resolutionen konsequent und öffentlich zu erwähnen und deutlich zu machen, dass sie nicht vergessen sind.

Wir rufen zu sofortigen und konzertierten Maßnahmen auf, um die Isolation der Gefangenen zu durchbrechen, Folter und grausame Behandlung zu beenden, menschenwürdige Lebensbedingungen zu gewährleisten und allen Gefangenen einen ungehinderten Zugang zu Rechtsbeistand und medizinischer Versorgung zu gewährleisten.

Wir betonen, dass die Freiheit aller zu Unrecht Inhaftierten kein Zugeständnis ist, sondern eine Grundvoraussetzung für jede sinnvolle Normalisierung der Beziehungen und die Herstellung eines gerechten und dauerhaften Friedens.

Diese Menschen zu befreien bedeutet, die Werte, die wir teilen, aufrechtzuerhalten und eine Zukunft zu sichern, in der die Hoffnung wirklich gedeihen kann. Wir sind zuversichtlich, dass Sie die moralische Klarheit und die kollektive Kraft besitzen, um dies Wirklichkeit werden zu lassen.

Oleg Orlov, Freigelassener politischer Gefangener
Wladimir Kara-Mursa, Freigelassener politischer Gefangener
Andrei Piwowarow, Freigelassener politischer Gefangener
German Moyzhes, Freigelassener politischer Gefangener
Kevin Lick, Freigelassener politischer Gefangener
Aleksandra Skochilenko, Freigelassene politische Gefangene
Ksenia Fadeeva, Freigelassene politische Gefangene
Demuri Voronin, Freigelassener politischer Gefangener
Wadim Ostanin, Freigelassener politischer Gefangener
Leonid Sudalenko, Belarussische Menschenrechtsaktivistin, Menschenrechtszentrum "Viasna", ehemalige politische Gefangene Liussiena Zinoykina, Ehefrau des ukrainischen Zivilgefangenen Kostiantyn Zinoykin